З якими документами можна оголосити себе банкрутом?
Оголосити себе банкрутом фізична особа може лише за власною заявою до суду — і саме повнота та правильність доданих до неї документів вирішують, чи відкриє суд провадження.
Розбираємо, які документи потрібні, щоб оголосити себе банкрутом, навіщо кожен із них і як зібрати повний пакет без помилок.
Хто може оголосити себе банкрутом і що вимагає закон
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відкривається виключно за заявою самого боржника. Іншими словами, оголосити себе банкрутом може лише сама людина — кредитори такого права не мають. Навколо процедури досі багато хибних уявлень: частину з них ми розвінчали у матеріалі «Топ-5 міфів про банкрутство».
Вимоги до заяви боржника та вичерпний перелік додатків до неї встановлює ст. 116 КУзПБ. Заява подається до господарського суду за місцем проживання боржника — саме цей суд відкриває провадження у справі про неплатоспроможність.
Суддя ретельно перевіряє надані матеріали. Якщо боржник подав неповний пакет або документи оформлені з порушеннями — наприклад, довідки про доходи застаріли, вказані не всі кредитори чи відсутні докази сплати авансу, — суд має право залишити заяву без руху та надати строк на усунення недоліків. Якщо їх не усунути, заяву повертають боржнику.
Неповний пакет або помилки в документах — найчастіша причина, чому суд не відкриває провадження з першого разу. Це не остаточна відмова, але втрачений час: доведеться усувати недоліки у визначений строк, інакше заяву повернуть.
Саме тому збір документів — фундаментальний етап процедури банкрутства фізичної особи: правильно підготовлена доказова база дозволяє відкрити провадження з першого разу й убезпечує від закриття справи на подальших етапах. Усі документи умовно поділяються на три групи — особисті, фінансові та процесуальні. Розглянемо кожну з них докладно.
Особисті документи боржника та відомості про сім'ю
Перша група — документи, що ідентифікують боржника, підтверджують місце його проживання та встановлюють склад сім'ї. Ці дані потрібні суду не випадково: боржник зобов'язаний декларувати майновий стан не лише свій, а й членів сім'ї за останні три роки, тому пакет одразу збирається і на себе, і на рідних.
Подружжя (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), діти (включно з повнолітніми), батьки, особи під опікою чи піклуванням боржника, а також інші особи, які спільно з ним проживають і пов'язані спільним побутом.
Документи, що ідентифікують боржника та сім'ю. Це копія паспорта (або ID-картки з витягом про реєстрацію місця проживання) та РНОКПП боржника — для ID-картки витяг про реєстрацію обов'язковий, без нього суд не встановить підсудність справи. Додаються також копія паспорта та РНОКПП батьків боржника (допускається текстовий формат із зазначенням серії/номера паспорта та РНОКПП) — ці дані потрібні, щоб суд міг перевірити майновий стан членів сім'ї.
За наявності додають копію всіх сторінок трудової книжки, копію свідоцтва про шлюб або свідоцтва чи судового рішення про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про народження дітей та копію свідоцтва про смерть батьків. До речі, багато хто боїться розголосу через трудову книжку — про те, чи дізнається роботодавець, що ви проходите процедуру банкрутства, ми розповіли окремо.
Зверніть увагу: хоча ч. 3 ст. 116 КУзПБ прямо не називає свідоцтво про шлюб чи розірвання шлюбу, на практиці воно необхідне — адже ви зобов'язані декларувати майно членів сім'ї за останні 3 роки. Оскільки декларація охоплює й рідних, варто заздалегідь розуміти, що буде з боргами після смерті та чи успадкують їх ваші діти.
Реєстрація, судимість і статус підприємця. Ці документи підтверджують місце проживання боржника (а отже — підсудність справи), відсутність судимості та можливий статус ФОП. Усі три доступні онлайн через застосунок «Дія» за кілька хвилин: витяг про реєстрацію місця проживання; витяг про наявність/відсутність судимості; електронні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань — щодо наявності статусу ФОП.